Будь-яке захопливе та продуктивне викладання матеріалу починається з ентузіазму вчителя. Ми не говоримо про різні авторитарні способи змусити дитину вивчати певну дисципліну, мова йде саме про цікавість, любов до предмету. І не стане новиною фраза, що захоплення вчителя передається дітям. Щира любов до своєї роботи є запорукою половини вчительського успіху. А де ще взяти 50%?
Як проходить ваш урок? За конспектом — і пішли? Даремно. У такому разі багато що втрачається. Якщо хочете щось змінити, покращуйте атмосферу на уроці, змінюйте його перебіг, це допоможе поліпшити віддачу учнів.
Пропонуємо вашій увазі приблизний алгоритм проведення уроку, який може стати початком тої самої любові:
- Порадуйте клас, перш ніж почати пояснювати (наприклад, скажіть про сюрприз наприкінці уроку, але не обманюйте!).
- Заінтригуйте їх.
- Поясніть, навіщо їм потрібна нова інформація.
- Проявіть та передайте свій захват, захоплення тим, що пояснюєте.
- Надайте неочікуваний приклад, але простий і зрозумілий.
- Доведіть практичність знань, бо ж найкраще запам’ятовується те, що можна перевірити, використати тут і зараз, чи в повсякденному житті.
- Попросіть учнів перефразувати сказане вами, з їх власними прикладами.
- Пам’ятайте, важливим є не те, що ви багато знаєте з предмету, і можете про це розказати, а уміння пояснити, навіщо це потрібно учню.
NB! Привітна та доброзичлива атмосфера допоможе зблизити вас з учнями. А якщо останні зрозуміли, що дійсно можуть навчитися дечому корисному, то, вважайте, що майже закохали своїх підопічних у предмет.
Станьте прикладом для наслідування
Діти сприймають усю інформацію – і корисну, і шкідливу для них. У ваших силах знайти спосіб донести до них знання про краще, що є у цьому світі. Покажіть своє захоплення тим, чому ви хочете навчити. Доведено, що навіть складні математичні рівняння легше сприймаються, якщо вчитель пояснює з ентузіазмом, доступними прикладами, наче лише вчора сам сидів за партою та записував усе в зошит.
Розкажіть щось цікаве з предмету не за програмою. Наприклад, коли дев’ятикласники вивчають твори Т. Г. Шевченка, знайдіть хвилинку, щоб повідати про те, яким він був, кого кохав, з ким дружив - покажіть, що він був живою людиною, а не суворим чоловіком з портрету.
Така інформація неодмінно знайде відгук у школярів, особливо, в цей бурхливий для них період. А ви продемонструєте знання глибші, ніж того вимагає програма, більш того, ви покажете, що розумієте потреби і хвилювання підлітків. Будьте послідовним у своїх словах та вчинках та залишайтесь собою.
NB! Покажіть на власному прикладі, що знання — це круто, а знання вашого предмету перетворить дитину на члена закритого клубу, в якому місце лише обраним. Та й самі не втрачайте цікавості, читайте додаткову літературу, поглиблюйте свої знання, продовжуйте вчитися, дізнавайтесь нове, тоді вам буде про що поговорити з учнями та чим їх захопити.
Проаналізуйте свої звички
Навіть якщо тема уроків буде цікавою, є велика вірогідність, що її не сприймуть. На жаль, причиною тому може стати сам вчитель. Діти найменше хочуть отримувати інформацію від педагогів, які зловживають такими проявами:
Агресивність, нетактовність, використання образливих слів:
– З твоїм розумом тільки двірником йти працювати.
Байдужість та безвідповідальність:
– Я двічі не повторюю! Не встигли — не мої проблеми.
Несправедливість до окремого учня чи всіх:
– Поки ти хворів, у класі так добре було...
Відсутність поваги до особистості учня:
– Я ж щойно пояснювала! Не можеш задачу розв'язати? Твій брат набагато розумніший за тебе був!.
Небажання вирішувати педагогічні питання:
– Ніхто не піде додому, поки хтось не зізнається...
Надмірна педантичність:
– Ти неохайно вирвав листок для самостійної, знижую оцінку на два бали!
Із таким підходом до роботи важко сподіватись на прихильність від дітей. Проаналізуйте свою поведінку, нейтралізуйте подразники. Якщо вдасться позбутися недобрих проявів, перерахованих у списку, можна по-новому подивитись на професію. А любов до дітей завжди мотивує вчителя викладатися наповну на уроках.
NB! Усі ми люди, і інколи хочеться зірватися, але не робіть цього на ваших учнях, бо, ймовірно, вас ще довго бачитимуть у кошмарних снах і після закінчення школи.
Дозвольте учням помилятися, але не карайте їх за це
Доведено психологами, страх помилитися може суттєво знизити продуктивність дорослої людини, а що вже говорити про дитину? Звідси й, здавалося б, невмотивовані прохання до батьків не йти до школи, погане самопочуття та, зрештою, погіршення успішності.
Помилятися нормально, це досвід, який веде до вдосконалення. Те, що ви давно знаєте зі свого предмету — лише відкривається для учня. Він може помилитися, але це не значить, що він не здатен осягнути та зрозуміти сказане вами. Допоможіть дитині почуватися вільним на уроці, хай страх помилки не сковує його.
NB! Мотивуйте до пошуку істини, заохочуйте знайти правильні відповіді, а не зупинитися на півдорозі. І тоді є великий шанс, що школяр полюбить ваш предмет так сильно, як любите його ви.
Навчайте мислити, а не зубрити
Навчіть дитину на уроках мислити, будувати логічні ланцюжки. Поясніть, що такий підхід до вивчення предмету у майбутньому гарно зекономить час у процесі підготовки до іспитів чи інших важливих перевірок. Зазубрені правила згодом забудуться, а вміння думати лишиться на все життя. До того ж, ви б хотіли, аби школярі зрозуміли тему чи переказали слово в слово підручник?
До речі, з 2018 року діятимуть нові стандарти та підходи в оцінюванні успішності та якості засвоєння матеріалу. Акцент ставиться на вихованні творчої та вільної людини, а в цьому випадку зубріння аж ніяк не вітається.
NB! Наводьте доступні для дітей приклади, які перетинаються з їх сферою інтересів. Покажіть своїм учням, що ваш предмет вивчатиметься значно простіше, варто лише вдумливо розглядати певну тему та створювати логічні ланцюжки для кращого запам’ятовування. І вони полюблять вас і те, що ви робите.
Щоб діти любили ваш предмет, треба самим ним захоплюватись та докласти трохи зусиль, відкрити дітям безмежний світ окремо взятої дисципліни. Ніхто не говорив, що бути вчителем просто, але за старання подякою буде розуміння, що ви змогли зачепити душу найвибагливіших у світі критиків – дітей.
**************************
